Закон створює проблеми тоді, коли замість відповідей він породжує запитання. Те саме можна сказати про урядову ініціативу, спрямовану на ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.
Під час різних дискусій у форматі круглих столів, інтерв’ю для ЗМІ та в останній докладній статті на «Телекритиці» мені доводилось переконувати прихильників цієї ідеї в тому, що ліквідація НЕК не лише призведе до свавілля в інформаційному просторі, але й несе в собі загрозу для свободи слова та вираження поглядів. Це пояснюється тим, що урядовий законопроект № 2142 не дає відповіді на питання: а хто у підсумку буде оцінювати медіа продукцію на предмет дотримання Закону України «Про захист суспільної моралі»?
Аналогічне зауваження до законопроекту висловило і Головне науково-експертне управління Верховної Ради України. В офіційному Висновку ГНЕУ зазначено наступне (виділено мною):
“На думку управління, прийняття законопроекту у запропонованій редакції може призвести до надмірної лібералізації сфери обігу і розповсюдження в українському суспільстві продукції сексуального чи еротичного характеру, а також продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії тощо.
Річ у тому, що у законопроекті пропонується із Закону України «Про захист суспільної моралі» виключити положення якими визначаються повноваження Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (статті 8, 11, 1315, 18, 19). Проте питання, які саме органи виконавчої влади мають здійснювати ці повноваження, залишилося невизначеним.
Статтею 20 законопроекту передбачено, що ініціювати проведення експертизи продукції і видовищних заходів сексуального характеру мають право державні і громадські організації, фізичні та юридичні особи, виробники і розповсюджувачі продукції, що звернулися з офіційним зверненням. Однак питання, до кого мають звертатися вищезазначені ініціатори проведення експертизи у разі ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, у проекті теж залишилося невизначеним.”
Отже залишається відкритим питання: кому вигідно ліквідовувати Комісію, залишаючи при цьому так багато законодавчих прогалин? Навряд чи нашим дітям та тим свідомим батькам, які ледь встигають ховати обличчя своїх нащадків від біг-бордів з оголеними тілами, реклами алкоголю та кривавих бойовиків у денний час телеефіру.
Проте поки що, завдяки голосу громадськості та твердій позиції Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, згаданий законопроект не ставився на голосування у парламенті, а Комісія продовжує свою діяльність.
Максим Васін, правовий експерт, член Громадської ради при Держкомтелерадіо
Підпишіться на оновлення блогу:
