На розгляд парламенту 169 народних депутатів внесли вельми цікаві зміни до статті 78 Конституції України. Вони хочуть дозволити собі суміщати роботу в парламенті та уряді.
Текст законопроекту № 4357, вдало зареєстрованого саме 1 квітня, геть не хитрий:
Народні депутати України можуть суміщати представницький мандат з діяльністю на посаді Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України.
Українським депутатам вельми припав до вподоби досвід передових демократичних країн, таких як Фіджі та Мальта, де міністри зобов’язані бути членами парламенту. Ще наші народні обранці вподобали практику Австралії та Індії, де урядовці мають бути членами парламенту або мають стати ними впродовж певного проміжку часу.
Однак ініціатори законопроекту, у своєму прагненні піти працювати в Кабмін та залишити за собою депутатські привілеї депутати, певно не помітили кілька важливих аспектів:
1. Досвід парламентських держав погано накладається на парламентсько-президентський політичний устрій України. Це не одне і те саме. Тим більше, що значну роль в управлінні державою відіграє Президент України, який має право призначати в уряд очільників МЗС та Міноборони.
2. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову(стаття 6 Конституції). Отже не може бути ніякого суміщення роботи в парламенті та уряді.
3. На Верховну Раду покладені повноваження щодо здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів (п. 13 статті 85 Конституції). Відтак суміщення представницького мандату з роботою в уряді перетворить парламентський контроль на фікцію.
Уявіть собі, коли очільник МВС прийшов звітувати до своїх колег по Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, в якому він сам працює. Або якщо Кабмін не напружуючись “протягує” через парламент Закон про Держбюджет на наступний рік, тому що Прем’єр-міністр або Міністр фінансів одночасно очолюють бюджетний комітет ВР. Конфлікт інтересів і корупційні чинники стають очевидними.
Це також зменшує політичну відповідальність і погіршує якість роботи уряду. Адже навіть у разі тотального провалу та корупції урядовці можуть бути спокійні – парламентське крісло, недоторканість, зарплатня та інші привілеї залишаються за ними навіть у разі звільнення.
Більш того, навіть школярам і студентам відомо з курсу «Право», що основою стабільного функціонування системи державної влади демократичної держави є система стримувань і противаг, яка забезпечує взаємну підконтрольність різних гілок і центрів державної влади та запобігає концентрації влади в одній гілці чи в руках однієї особи.
У нашому ж випадку бачимо, що навіть затяті патріоти, єврооптимісти та антикорупціонери не гребують спокусою попрацювати в уряді без жодних ризиків для своєї парламентської кар’єри. Подивимось, чи то вони серйозно, чи це такий першоквітневий гумор.
Максим Васін, правовий експерт
